“Мені було дуже страшно, але я радів, що не розгубився”: історія Олексія, водія евакуаційної команди БФ «Янголи Спасіння»
Ще до війни, Олексій був підприємцем і мав власний автобус. Але з початком повномасштабного вторгнення його бізнес призупинив роботу. Страх за життя, невідомість і постійні обстріли, змушували людей масово залишати свої домівки та шукати безпечніші місця. Саме тоді до Олексія вперше звернулися родичі з проханням допомогти евакуюватися.
«Коли рідні попросили мене допомогти їм вибратися, я навіть не вагався, — розповідає він. — Потім звернулися сусіди, знайомі, а далі — ще кілька родин. Так я почав використовувати свій автобус, щоб вивозити людей у безпечніші місця».
Олексій розповідає, що під час своїх поїздок неодноразово бачив у роботі команду «Янголів Спасіння». Почав дізнаватися більше, і згодом почув, що організація шукає водіїв для евакуації. Каже, що довго не думав, адже вже мав досвід і розумів, наскільки ця робота потрібна.
Але, як зізнається Олексій, робота евакуаційного водія — це набагато більше, ніж просто «привезти-забрати». Це про емоційну витримку, вміння швидко ухвалювати рішення, про реакцію в кризових ситуаціях. «Іноді під час евакуації люди щасливі, що їдуть у безпечніше місце, але буває, що всю дорогу плачуть. У такі моменти важливо просто бути поруч, заспокоїти, підтримати. Я не обіцяю їм, що все буде добре чи погано — я просто говорю з ними. Проста розмова, про погоду або про нове місто, допомагає їм переключити увагу з «все погано» на щось більш нейтральне», — каже Олексій.
Утім, окрім емоційного напруження, трапляються й справді небезпечні моменти. Один із таких Олексій пам’ятає особливо чітко: «Якось я допомагав жінці забрати речі з укриття. Коли ми вийшли до автобуса, над площею вже кружляли дрони. У той момент усі завмерли від страху. Єдине, що я спромігся зробити, аби врятувати нам життя, — це вказати на наш автобус з написом “ЕВАКУАЦІЯ”. І дрони полетіли далі. Мені було дуже страшно, але я радів, що не розгубився і зумів зберегти життя людей».
“Можу сказати, що бути водієм евакуаційного автобусу - це не просто про приїхав - забрав. Тут потрібна сміливість, відповідальність та просто людська підтримка, бо всі ми потребуємо підтримки” - підсумовує Олексій.
Ми дякуємо кожному водію, який попри все, щодня, обирає рятувати життя.
Евакуація здійснюється в межах проєкту «Екстрена допомога та підтримка евакуації (EASE)», що реалізується спільно з Консорціумом TERA за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF). Консорціум TERA був створений БФ «Team4UA» та включає «Схід SOS» як провідного асоційованого партнера, а БФ «Янголи спасіння» та БО «Координаційний гуманітарний центр» як членів консорціума.
Ще до війни, Олексій був підприємцем і мав власний автобус. Але з початком повномасштабного вторгнення його бізнес призупинив роботу. Страх за життя, невідомість і постійні обстріли, змушували людей масово залишати свої домівки та шукати безпечніші місця. Саме тоді до Олексія вперше звернулися родичі з проханням допомогти евакуюватися.
«Коли рідні попросили мене допомогти їм вибратися, я навіть не вагався, — розповідає він. — Потім звернулися сусіди, знайомі, а далі — ще кілька родин. Так я почав використовувати свій автобус, щоб вивозити людей у безпечніші місця».
Олексій розповідає, що під час своїх поїздок неодноразово бачив у роботі команду «Янголів Спасіння». Почав дізнаватися більше, і згодом почув, що організація шукає водіїв для евакуації. Каже, що довго не думав, адже вже мав досвід і розумів, наскільки ця робота потрібна.
Але, як зізнається Олексій, робота евакуаційного водія — це набагато більше, ніж просто «привезти-забрати». Це про емоційну витримку, вміння швидко ухвалювати рішення, про реакцію в кризових ситуаціях. «Іноді під час евакуації люди щасливі, що їдуть у безпечніше місце, але буває, що всю дорогу плачуть. У такі моменти важливо просто бути поруч, заспокоїти, підтримати. Я не обіцяю їм, що все буде добре чи погано — я просто говорю з ними. Проста розмова, про погоду або про нове місто, допомагає їм переключити увагу з «все погано» на щось більш нейтральне», — каже Олексій.
Утім, окрім емоційного напруження, трапляються й справді небезпечні моменти. Один із таких Олексій пам’ятає особливо чітко: «Якось я допомагав жінці забрати речі з укриття. Коли ми вийшли до автобуса, над площею вже кружляли дрони. У той момент усі завмерли від страху. Єдине, що я спромігся зробити, аби врятувати нам життя, — це вказати на наш автобус з написом “ЕВАКУАЦІЯ”. І дрони полетіли далі. Мені було дуже страшно, але я радів, що не розгубився і зумів зберегти життя людей».
“Можу сказати, що бути водієм евакуаційного автобусу - це не просто про приїхав - забрав. Тут потрібна сміливість, відповідальність та просто людська підтримка, бо всі ми потребуємо підтримки” - підсумовує Олексій.
Ми дякуємо кожному водію, який попри все, щодня, обирає рятувати життя.
Евакуація здійснюється в межах проєкту «Екстрена допомога та підтримка евакуації (EASE)», що реалізується спільно з Консорціумом TERA за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF). Консорціум TERA був створений БФ «Team4UA» та включає «Схід SOS» як провідного асоційованого партнера, а БФ «Янголи спасіння» та БО «Координаційний гуманітарний центр» як членів консорціума.
